Конкурс самодіяльних поетів і прозаїків "До України серце прихилю", який було започатковано Вірою Дмитрівною Гутник у 2014 році
Михайлівські дзвони стоять у зажурі…
Гортають, мов книгу, картини похмурі…
Похмурі картини війни, яка ще 8 років тому увірвалася в наше життя та змінила його назавжди. Революція Гідності, а потім і війна лишила свій слід не лише в пам’яті та серцях дітей, а й у їх творчості. У центрі позашкільної освіти «Соняшник» за ініціативи керівника «Літературної студії» письменниці Ірини Запорізької відбувся літературний вечір, до якого долучились учні різних шкіл нашого міста й поділились своєю поетичною творчістю. Впродовж вечора також були нагороджені призери міського конкурсу самодіяльних поетів і прозаїків «До України серце прихилю», які, окрім почесних грамот, також отримали символічні патріотичні подарунки.
На весь голос діти готові кричати:
«Ми проклинаєм Путінську війну,
Не хочем, щоб гриміли тут гармати.
Під мирним небом мріємо гуляти,
Під спів пташок зустріти юність чарівну…» (Єлизавета Цуркан)
У багатьох віршах природньо – ненависть до ворогів, які
«… все ж забирають життя
Невинних ні в чому дітей,
Що мріяли про майбуття,
А не хоронити рідних людей» (Катерина Космінська)
«Ви хочете знищити нас,
Чи не так?
Та нас не здолати!
Нічим!
І ніяк!» (Вероніка Шаталова)
Болить у юних митців слова душа й за неньку Україну та кожного українця:
«Терпіть не сила вже тобі,
Плюндрують, нищать бусурмани,
Катують в небі й на землі,
Повсюди плач і незагойні рани» (Анастасія Дронова)
Горе ближніх і навіть незнайомих людей теж непокоїть чуйні дитячі серця:
«Тече сльоза у рідної матусі,
Що сина поховала чи дочку,
Схилила голову і видно на волоссі,
Немов дороги довгі, - сивину» (Анна Коморченко)
Переймаються й за життя, здоров’я та долю наших захисників:
«Це кат, що не знає поняття моралі.
На весь білий світ ми повинні кричати:
"Врятуйте наших бійців Азовсталі!"
Наразі це все, що ви маєте знати» (Назар Зонь)
Попри всі жахіття війни, юні поети щиро вірять у перемогу та світле майбутнє України:
«Вже тече ріками
Чорна кров ворожа.
Вірю – Україна
Наша переможе!!!
Ще у власній крові
Ворог захлинеться.
Вільна Україна
Сонцю усміхнеться» (Софія Гіптенко)
«Розквітла країна
Повстане з руїни.
Злетить в небо «Мрія»,
Бо ми про це мрієм.
Холоднїі зорі вкриватимуть небо,
Ми живі! Нам це треба!» (Олена Вдовиченко)
«Не бійсь, моя країно,
Ти не одна.
І стане мирно. Нас не злама війна» (Поліна Осадча)
На вечорі також прозвучали відомі українські пісні про боротьбу та нескореність українського народу у виконанні гуртківців клубу «Лідер».
Зокрема, у далекий 2014 рік повернула всіх пісня «Горіла шина, палала», яка зродилася на Майдані під час революційних подій. Завершив літературний вечір гімн ОУН-УПА, а тепер і сучасних захисників України – «Зродились ми великої години».
«Згинуть хай вороги, сльози, вибухи, муки!
Нездоланний народ узяв зброю у руки.
В пекло ворогу шлях!
Скоро й Путін там буде!
Жовто-синій наш стяг –
Все здолаєм з ним, люди!» (Владислав Атаманенко)