A A A K K K
людям з порушенням зору
Управління освіти і науки Білоцерківської міської ради
Київська область

Вітаємо із гран-прі Анну Романюк, вихованку школи журналістської майстерності

Дата: 31.12.2020 09:09
Кількість переглядів: 57

C:UsersAdminDesktopНовая папкагірші фото176A3201.jpg

 

Вітаємо із гран-прі    Анну Романюк,

вихованку школи журналістської майстерності

(керівник – Цуканова М.М.)

в ХІ Всеукраїнському конкурсі «Я – журналіст»!

 

До Вашої уваги розповідь Анни про конкурс.

Як я отримала Гран-прі на Всеукраїнському журналістському конкурсі

Кілька годин тому на моєму робочому столі було пусто. Зараз стоїть нагорода. Кубок за перемогу в ХІ Всеукраїнському конкурсі «Я – журналіст». Гран-прі вручили в Національній спілці журналістів України. Проводили захід організатор конкурсу та секретар НСЖУ Віталій Голубєв, голова НСЖУ Сергій Томіленко та Перша секретарка НСЖУ Ліна Кущ.

Як трофей опинився в 15-річної білоцерківки? Ще самій складно повірити, що серед 515 робіт старшокласників виділили матеріал «Дякую мамі». Моя вчителька з журналістики Марина Цуканова сказала, що я написала зворушливо. Віталій Голубєв виразився, що слово 5-річної героїні: «Любу» остаточно вирішило, кому віддати нагороду. Суддям сподобалася щирість в оповіді. У творі згадуються книги, які ми з мамою читаємо. Магазин, який відвідуємо. Прості розмови за чашечкою кави. Можливо, члени журі провели паралель зі своїм життям, побачили щось рідне та відзначили нагородою.

Спочатку я хотіла взяти участь у номінації «фото». Зробила 1000 світлин, але на конкурс я нічого не відправила: то емоція награна, то поза не така. Але не розчарувалася й одразу взялася за написання твору. Хотіла створити щиру розповідь. Через тиждень «творчих мук» матеріал вдалося завершити.

…Чую гудок смартфона. Нещодавно мені телефонували аферисти. Казали, що з картки зняли всі гроші. Налаштувалася на неприємну розмову:

- Ало, - невдоволеним голосом проказала я.

- Аню?

- Так, – стверджую ще нижчим тоном.

- Це Віталій Голубєв.

- О, добрий день! – Весело вітаюся, настрій змінився миттєво.

Особисте запрошення в НСЖУ для нагородження як однієї з переможниць стало приємною несподіванкою (конкретного результату я так і не знала – до самого моменту вручення нагороди). Кілька годин після дзвінка я картала себе за те, що так грубо почала розмову. Зараз це весела історія, яка згодом переросла в найщасливіше завершення року.

У конференц-залі НСЖУ були присутні три учениці з Київської області та їхні наставниці. Анна Скряга та Катерина Виноградова отримали «бронзу» в номінації «Відео». Я ж з нетерпінням чекала, коли оголосять призові місця письмових робіт.

Третє місце – серед кількох не чую свого прізвища. Друге – також.

Організатори тримають інтригу. Я повертаюся до Марини Миколаївни та здивованими очима дивлюся на неї. Тож перше місце отримує… Не Анна Романюк. Їй вручають Гран-прі! А далі, як уві сні. Учителька обіймає мене. Оплески. Усі виходять до кафедри. Тримаю нагороду. Потім мікрофон. Відчуваю себе, немов на врученні премії «Греммі». Спалахи від фотоапарата. Усмішка до вух. Трясуться ноги та руки. Радісний і нервовий голос у мікрофоні. Захід завершився.

…Кубок побачив київську ялинку на Софійській площі, маршрутку та дорогу до Білої Церкви. Тепер він у моїй кімнаті спостерігає за тим, як я натискаю на клавіші. Обіцяю: він зустріне ще багато нових звершень.

Якщо ви хочете прочитати мою статтю, то переходьте на сайт «Я – журналіст». Через деякий час там з’являться роботи всіх переможців конкурсу.

Анна Романюк

 

 


« повернутися

Вхід для адміністратора